Захищено права матері дитини інваліда

На виконання доручення Першого Запорізького центра з надання вторинної безоплатної правової допомоги адвокат Литвинець Ю.В. підготував адмінпозов щодо захисту прав матері дитини-інваліда з приводу призначення їй пенсії.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов задоволено!
Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, правонаступником якого є Шевченківське об’єднань управління Пенсійого фонду України м.Запоріжжя щодо не призначення пенсії за віком клієнтці, як матері інваліда з дитинства.

Зобов’язано Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя призначити дострокову пенсію відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства. Надалі текст постанови суду.
П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Боровікова А.І., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Комунарському районі міста Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії, —

В С Т А Н О В И В:

07.07.2017 р. позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що вона є матір’ю ОСОБА_3, її донька є інвалідом з дитинства, першої групи. 02.02.2017 року, у віці 54 років позивач звернулася до управління ПФУ в Комунарському районі м.Запоріжжя, правонаступником якого є Шевченківське об’єднання управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, із заявою про призначення їй пенсії як матері інваліда з дитинства. Листом від 16.12.2017 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя, повідомило про відмову у призначенні позивачу пенсії.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та просить суд зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя призначити їй пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, з 02.02.2017 року, та здійснити виплату пенсії з моменту її призначення.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя надіслав до суду заперечення проти позову, посилаючись на те, що відповідно до п.2.18.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). Довідки про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку не надавалися позивачем, за таких обставин права на пенсію як матері інваліда з дитинства у позивача не має.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, справа вирішується судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів в порядку скороченого провадження, передбаченого п. 2ч. 1 ст. 183-2 КАС України, згідно якої скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільги дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимогст. 71 КАС Україниі які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимогст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до вимогст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Згідно п.3Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до п.п. 5 п. 2.1.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону).

Відповідно до п.2.18.Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, в наведених нормах закону не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років та не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов’язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання дитини до шести років.

Отже, вказана відповідачем і підстава для відмови у призначенні пенсії відповідно до п.3Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не ґрунтується на приписах чинного законодавства та така вимога відповідача щодо необхідності підтвердження факту визнання ОСОБА_3 інвалідом з дитинства до шестирічного віку є протиправною.

До того ж, у п.п. 5 п. 2.1. Постанови N 22-1, на який посилається відповідач у запереченнях, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом. Всі вказані документи наявні у позивача та надавалися відповідачу, що не заперечується відповідачем. Докази наявності медичних показань для визнання дитини інвалідом з дитинства (а не дитиною-інвалідом) до досягнення шестирічного віку вказаним пунктом не вимагаються.

Пунктом 2.18. Постанови N 22-1, якою обґрунтовує свою позицію відповідач, визначено про необхідність надати висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 6-ти років (висновок про час настання інвалідності) у разі якщо дитина визнана інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку. В даному випадку ОСОБА_3 визнана інвалідом з захворювання з дитинства, що визнається відповідачем, про що є відповідний висновок. (а.с. …).

Вимога щодо підтвердження наявності медичних показань для визнання її інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку не ставиться. Мова про підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, стосується саме категорії дітей-інвалідів, а не інвалідів з дитинства, якою є ОСОБА_3.

Тобто твердження відповідача спростовуються самим же Порядком, на який посилається відповідач у запереченнях.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано інвалідом з дитинства, згідно витягу з медичного заключення № 151.

Аналіз змісту пункту 2.18 Порядку, а також наведених нормЗаконів України «Про пенсійне забезпечення»і «;Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»свідчить про те, що законодавством розмежовано поняття інваліда з дитинства та дитини-інваліда.

Так, згідно з вимогами Порядку необхідність подання висновку про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, передбачено лише для інвалідів з дитинства, які визнані такими після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Проте, як зазначено вище, ОСОБА_3 визнана інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку, в зв’язку з чим суд вважає, що доводи відповідача про обов’язковість такого висновку лікарсько-консультаційної комісії є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку, документами, що необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначені лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 2ст. 99 КАС Україниу редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналась про порушення свого права 16.02.2017 р. (відмова ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя від 16.02.2017 р.).

Тому суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, дійшов висновку, що відповідача слід зобов’язати призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства та виплачувати її починаючи з 16 лютого 2017 року.

На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст.8-11,17-20,69-72,86,94,99,100,158-163,167,186,187,254 КАС України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, правонаступником якого є Шевченківське об’єднань управління Пенсійого фонду України м.Запоріжжя щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1, як матері інваліда з дитинства.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя з 16 лютого 2017 року призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як матері інваліда з дитинства.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.І. Боровікова