Проживання особи за однією адресою з померлим позичальником банку не свідчить про прийняття нею боргів за кредитним договором у порядку спадкування

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.06.1999 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» вказав, що існує об’єктивна відмінність змісту цього терміну залежно від галузі Законодавства.

Враховуючи, що в нормах ЦК України не встановлено критеріїв для визначення кола осіб, які відносяться до членів сім`ї спадкодавця, необхідно керуватися положеннями, встановленими сімейним законодавством. Так, згідно ч.  2 ст. 3 Сімейного кодексу України  - сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (// НПК до цивільного законодавства України за ред. Ротань В.Г.  Харків, 2010 (т.2 с. 695); Спадкове право. Практика застосування нотаріусами України, практичний посібник Харків «Страйд» 2012 (с. 63)).

           Факт реєстрації за місцем проживання боржника (який помер) не є підставою для покладення на відповідача обов’язку сплатити кредит особи, яка зареєстрована за тією ж адресою.

            Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦПК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора (банку) повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, Закон ставить в залежність обов’язок спадкоємців боржника щодо сплати боргу за померлого від розміру одержаного ними у спадщину майна після померлого.

            Позивач, у таких справах,  повинен довести, що відповідач є спадкоємцем, а також факт отримання відповідачем майна у спадщину.

           

Далі наводиться текст судового рішення у справі, в якій інтереси відповідача представляв адвокат ЛИТВИНЕЦЬ Ю.В.