Про встановлення нікчемності попереднього договору купівлі-продажу квартири

Клієнту стягнуто кошти за нікчемним правочином

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43426712

1Справа № 335/1423/15-ц 2/335/786/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Гончаренко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків його недійсності.

Позовні вимоги мотивув тим, що 22.03.2014 року між ним та відповідчкою був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого у строк до 22.04.2014 року ОСОБА_2 зобов’язалась продати, а ОСОБА_1 купити зазначену квартиру, укласти договір купівлі-продажу, на умовах, визначених попереднім договором. Вказаний договір посвідчений нотаріально не був.

Згідно п.1.3, п.2.4 попереднього договору, позивач в рахунок оплати за квартири передав відповідачу грошові кошти у сумі 7 700,00 гривень, що було еквівалентно 700,00 доларам США, вартість якої сторонами була визначена у 220 000,00 гривень, що було еквівалентно 20 000,00 доларам США. Станом на 09.02.2015 року курс гривні до доллара США становив 24,95 грн., а тому 700 доларів США складає — 17 465,00 гривеень.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 220, 216, 635, 657 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд встановити нікчемність попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між сторонами 22.03.2014 року. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 17 465,00 гривень, а також витрати, що пов’язані зі сплатою судового збору.

Під час розгляду судом справи, в судовому засіданні 30.03.2015 року представник позивача адвокат Литвинець Ю.В. уточнив позовні вимоги, зменшив їх, та просив встановити нікчемність попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між сторонами 22.03.2014 року. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 7 700,00 гривень, а також витрати, що пов’язані зі сплатою судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, представник позивача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги від 30.03.2015 року підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 з позовними вимогами не погодились, подали до суду письмові заперечення, просили суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2014 року в місті Запоріжжі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір.

Відповідно до п.1.1 цього договору, продавець зобов’язується продати, а покупець купити до 22.04.2014 року квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2 договору, вартість нерухомого майна 220 000 гривень, що на момент укладення даного договору еквівалентно сумі 20 000 доларів США.

Згідно п.1.3 договору, покупець передає продавцю грошову суму в розмірі 7 700 гривень, що еквівалентно 700 доларів США в якості передоплати за вищезазначене майно.

Відповідно до 2.1 договору, кожна із сторін зобов’язується належним чином виконувати обов’язки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору, кожна із сторін, що відмовляється від укладання договору купівлі-продажу на умовах даного договору, повинна сплатити іншій стороні неустойку. Якщо від укладання договору купівлі-продажу ухиляється покупець, то передплата залишається у продавця.

Відповідно до п.2.3 договору, якщо у строк до 22.04.2014 року сторони за взаємною згодою відмовляються від укладання договору купівлі-продажу, то продавець повертає вказану суму, за умовами якого у строк до 22.04.2014 року ОСОБА_2 зобов’язалась продати, а ОСОБА_1 купити зазначену квартиру, укласти договір купівлі-продажу, на умовах, визначених попереднім договором.

Як вбачається із пункту 2.4 договору, продавець свідчить, що сума предоплати, яка зазначена у пункту 1.3 повністю отримана від покупця в момент підписання цього договору.

Згідно п.3.4 договору, попередній договір діє з моменту його підписання та до 22 квітня 2014 року.

Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 суми у розмірі 7 700,00 гривень сторонами не спростований та не заперечується, що в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.

Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З аналізу зазначеної норми статті вбачається, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти.

Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, підписаний сторонами договір є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв’язку з наведеним посилання відповідача у запереченнях та в судовому засіданні на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності є незаконними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню у повному обсязі, на думку суду є невірним.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Оскільки факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 7 700 гривень сторонами не заперечується, а договір є нікчемним, тому суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку реституцію, тобто повернути все одержане за договором.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок ії визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за таких обставин, на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про доведеність заявлених позивачем позовних вимог та необхідність задоволення у позові у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і судовий збір у розмірі 243,60 гривень, який він сплатив при зверненні до суду.

Керуючись .ст. 3, 7, 8, 10, 57, 60, 61, 88, 157, 208, 209, 212, 214, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 216, 220, 533, 635, 657 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків його недійсності — задовольнити.

Встановити нікчемність попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 березня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, — 7 700, 00 гривень (сім тисяч сімсот гривень), а також судовий збір у розмірі 243, 60 гривень (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.04.2015 року.

Суддя

Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: В.О. Макаров