Перше судове рішення в Запорізькій області про перерахунок пенсії працівнику авіації

Адвокатом Литвинцем Ю.В. успішно представлено інтереси пенсіонера — працівника льотно-випробного складу: орган ПФУ зобов`язано провести перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року №713).

Необхідно зазначити, що до цього судова практика з вирішення подібних спорів у нашій області була відсутня.

Далі — текст постанови суду…

Державний герб України

311/1848/16-а

22.11.2016

Провадження № 2а/311/34/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року                м. Василівка

                                         Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого — судді:     Сидоренко Ю.В.,

при секретарі     Осінцевій Л.А.,

за участю позивача     ОСОБА_1,

представника позивача     ОСОБА_2,

представника відповідача     Клочко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

     В С Т А Н О В И В :

30.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом, який в подальшому уточнив, до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області (далі за текстом — УПФ у Василівському районі). Його страховий стаж, взятий для обчислення пенсії, сановить 39 років 19 днів, у тому числі льотний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає — 25 років 8 місяців 22 дні.

З 01.08.2014 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику авіації і льотно-випробного складу, за нормами ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої складає 949 грн.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що порядок перерахунку пенсій, призначених за ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713).

Оскільки йому призначена та виплачується пенсія за вислугу років, як працівникам авіації і льотно-випробного складу, він звернувся до УПФ у Василівському районі із заявою від 17 травня 2016 року про проведення перерахунку пенсії відповідно до підпункту «в» п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу.

Листом від 30.05.2016 року УПФ у Василівському районі йому було відмовлено у проведені такого перерахунку з тих підстав, що пенсія призначена за п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418.

Відмову управління ПФУ в Василівському районі у проведені перерахунку пенсії позивач вважає безпідставною та незаконною з наступних мотивів.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, пенсія йому не може бути призначена на підставі п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки п.2 Прикінцевих положень цього Закону передбачає порядок призначення та виплати пенсій на пільгових умовах за Списком №1 (особливо шкідливі та важкі умови праці) та Списком № 2 (шкідливі та важкі умови праці). Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (ні п.2, ні будь-який інший пункт), не регулюють право та порядок призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу.

Це підтвердило і Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 11.06.2015 року за № 425/Ш-9, куди він звертався з питання перевірки пенсійної справи та надання роз’яснень. У своєму листі Головне управління зазначає, що за матеріалами моєї пенсійної справи позивач одержує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, якщо управління Пенсійного фонду України наполягає на тому, що пенсія ОСОБА_1 призначена за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», чому тоді її розмір не відповідає вимогам ст.28 цього Закону, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за цим Законом не може бути меншим за прожитковий мінімум (1399 грн.) за наявності у чоловіків страхового стажу 35 років (страховий стаж позивача — 39 років 19 днів).

Твердження відповідача, що за Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 можуть бути перераховані лише пенсії, призначені виключно за цим Порядком, також не відповідає вимогам законодавства.

Пенсія за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу, призначається на підставі ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу є підзаконним нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у преамбулі та п. 1 цього Порядку передбачено, що він регулює питання обчислення та перерахунку пенсій, призначених за ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), регулює порядок обчислення та перерахунку окремого виду пенсій, призначених за цим Законом (а конкретно, порядок призначення та перерахунку пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу), а отже, самостійно він не може бути підставою призначення пенсії.

Підпункт «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, який передбачає «щороку з 1 березня збільшення заробітку, з якого призначається (перераховується) пенсія, на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії» не містить ніяких додаткових умов для проведення такого перерахунку, крім самого факту призначення пенсії за вислугу років як працівнику авіації і льотно-випробного складу.

На підставі вищевикладеного, він вимушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФ у Василівському районі щодо непроведення перерахунку його пенсії на підставі п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року №713); зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 1 березня 2016 року, згідно з п.7 Порядку та проводити його щороку з 1 березня у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки; зобов’язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови за результатами розгляду цього позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області Клочко О.М. позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які підтримав в судовому засіданні. В письмових запереченнях відповідач зазначає, що згідно преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно п.16 розділу XV цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФ в Василівському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років 01 серпня 2014 року. Враховуючи норми чинного законодавства та набутий позивачем стаж, йому було призначено пенсію за вислугу років (право встановлено ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення) та обраховано відповідно до ст.ст. 27, 28, 40 Закону України «Пре загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Посилання позивача на норми постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 року є безпідставними, оскільки вони поширюються лише на осіб, які набули необхідний пільговий стаж до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевикладене, управлінні Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізькій області просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та матеріали пенсійної справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступним підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків підприємства.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб — члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Будь-яке конвенційне право передбачає ряд правомочності, тобто, що надаються особі відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод і Протоколів до неї в їх тлумаченні Європейським Судом з прав людини. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань стосовно окремих осіб, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої Держава не має права посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися і зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом і має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office). Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які мають право на отримання пенсії, Держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб, а не доводити їх до неможливості на повноцінне лікування, харчування і життя.

Тобто, між позивачем і Державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання Держави забезпечити державний соціальний захист громадян, які мають право на отримання пенсії.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (в редакції Закону №1222-ХІV) передбачено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою -третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія».

Дія статті 53 вказаного Закону поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом згідно з пунктом 2 розділу 2 «Прикінцеві положення» Закону №1222-ХІV. Предметом регулювання зазначеної норми, як видно з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.

Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Даною нормою, зокрема, передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», — Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 418 від 21 липня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Відповідно до «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу», затвердженого вищевказаною постановою КМУ № 418 від 21.07.1992 року, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області. Його страховий стаж, взятий для обчислення пенсії, становить 39 років 19 днів, у тому числі льотний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає — 25 років 8 місяців 22 дні, що відповідачем не оспорюється.

З 01.08.2014 року позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику авіації і льотно-випробного складу, за нормами ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої складає 949 грн. на місяць та розмір якої не є спірним питанням за предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у даній справі.

Оскільки позивачу ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за вислугу років, як працівникам авіації і льотно-випробного складу, ОСОБА_1 звернувся до УПФ у Василівському районі із заявою від 17 травня 2016 року про проведення перерахунку пенсії відповідно до підпункту «в» п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу.

УПФ у Василівському районі своїм листом від 30.05.2016 року відмовило ОСОБА_1, позивачу по справі, у проведені такого перерахунку з тих підстав, що пенсія ОСОБА_1 призначена за п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418.

Враховуючи, що відмова відповідача про проведення перерахунку пенсії позивача суперечить ч.3 ст.53, ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. «в» п.7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу», затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивачу за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року №713) та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу згідно п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, починаючи з 01 березня 2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат у вказаний період.

Посилання представника відповідача на те, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 року поширюються лише на осіб, які набули необхідний пільговий стаж до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки Порядок перерахунку пенсій, призначених за ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено безпосередньо Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) та норми якого є чинним на теперішній час, відповідними нормативно-правовими актами на даний час не скасовані та не змінені.

Одночасно в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача проводити перерахунок пенсії позивача кожного року 1 березня у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, суд вважає необхідним відмовити, оскільки дані вимоги не можуть бути задоволені з тих підстав, що обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України. За змістом діючого КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, тобто підставою порушення провадження в порядку адміністративного судочинства є наявність порушень прав громадян у сфері публічно-правових відносин, а на момент розгляду справи у суді відсутні порушення прав позивача щодо подальшого нарахування та виплати пенсії.

Крім того, обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.46.58,64,124 Конституції України, ст.ст. 23611, ст.ст.5171879499105157161-163167171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

       П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року №713).

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713), починаючи з 01 березня 2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат у вказаний період.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати проголошення постанови.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

                      Суддя

     Василівського районного суду

                Запорізької області                                                     Ю.В. СИДОРЕНКО