Педагогічному працівнику (клієнту адвоката Литвинця Ю.В.) збільшено розмір пенсії та зобов`язано виплатити 10 пенсій (грошова допомога).

Державний герб України

 

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

 

23 грудня 2016 рокусправа № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіБишевської Н.А.

          суддів: Семененка Я.В.  Добродняк І.Ю

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2016 р. у справі № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя 

про  вчинення  дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

 

«13″ вересня 2016 р.   ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя в якому просила

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення пенсії у 2016 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік;

- зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у розмірі, обчисленому відповідно до ст..40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»  із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та у 2016 році становитимуть 3 263,44 грн., починаючи з 17.05.2016 року та виплачувати в подальшому у цьому розмірі до змін в законодавстві;

- зобовязати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі 32 634,40 грн.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2016 р. у справі № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16) в задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя     про  вчинення  дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії — відмовлено.

Постанову суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для вимагає мого перерахунку.

Не погодившись з постановою суду,  ОСОБА_1  подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2016 р. у справі № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що Пенсійний фонд не вірно нарахував пенсію та протиправно відмовив у виплаті допомоги при виходу на пенсію.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом встановлено та  матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя. З 13.11.2006 року позивачу призначена пенсія за вислугу років, як працівнику в галузі освіти. З 20.11.2006 року УПФУ припинено виплату пенсії позивачу на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( у звязку з тим, що особа продовжила працювати на посаді, що  дає право на вислугу років).

У 17.05.2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Розпорядженням №185171 від 31.05.2016 року позивачу призначено пенсію за віком.

Як вбачається з відповіді УПФУ від 04.05.2016 року, оскільки ОСОБА_1 вже призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти, то відбулось переведення на інший вид пенсії. В свою чергу, при переведенні на пенсію за віком застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2006 рік (в подальшому 2007 рік), що застосувався при первісному призначенні пенсії, підстави для застосування середньої заробітної плати за три календарні роки  2013, 2014, 2015 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні.

Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»  за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс — середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n); К — страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»  регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Водночас, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком і при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону .

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами Пенсійного фонду щодо застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»  під час нарахування пенсії позивачу. Щодо вимоги позивача сплатити  грошову допомогу передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у розмірі 32 634,40 грн.

Так, під час призначення пенсії за віком позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Відповідачем відмовлено у нарахуванні з огляду на те, що оскільки позивачу раніше призначалася пенсія за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги під час призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Не нарахування пенсійним органом під час здійснення перерахунку пенсії за віком позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, стало підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Не заперечуючи досягнення позивачем, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, пенсійного віку, передбаченого ст..26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не заперечуючи наявності у позивача страхового стажу, пенсійний орган вказує на те, що право на грошову допомогу мають особи, за умови, якщо до часу призначення пенсії за віком вони не отримували будь-яку іншу пенсію.

Тобто, позиція відповідача полягає у тому, що оскільки позивачу раніше призначалася (виплачувалась) пенсія за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то під час призначення пенсії за віком у нього відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таку позицію органу Пенсійного фонду України колегія суддів вважає необґрунтованою з наступних підстав.

З аналізу наведеної норми права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов’язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підставою для відмови у невиплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком є отримання особою будь-якої пенсії, а не призначення пенсії в минулому.

Оскільки, встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач не отримував будь-якого виду пенсії, то відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходжить висновку щодо наявності у позивача права на отримання грошової допомоги у відповідності до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене колегія суддів вважає що судом першої інстанції не в повному обсягу встановлено та досліджено обставини по справі та надано їм невірну оцінку, що згідно до приписів ст.204 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 196198202205207 КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя  від  13 жовтня 2016 р. у справі № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16) задовольнити.

Постанову  Комунарського районного суду м. Запоріжжя  від  13 жовтня 2016 р. у справі № 333/4898/16-а(2-а/333/215/16) скасувати та прийняте нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя   щодо призначення пенсії у 2016 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя   здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у розмірі, обчисленому відповідно до ст..40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»  із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 17.05.2016 року;

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з вимогами п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий:Н.А. Бишевська

 

Суддя:Я.В. Семененко

 

Суддя:І.Ю. Добродняк